Анемоя - збочена сестра ностальгії

[Shajtan 4 163]

Завжди відчував почуття ностальгії, коли дивився нарізки фільмів 80-х, котрі я не бачив, коли дивився, як хтось ділиться з особистої бібліотеки відео з дитинства тих часів, коли мене не було; коли дивився роки хіппі-двіжухи....

Я все думав, як називається відчуття ностальгії за тим, чого не бачив.  І от, чомусь саме сьогодні, прослуховуючи музику на одному цікавому радіо на ютуб, де на фоні відбуваються нарізки олдскульного аніме та фільмів минулого, я знову хапонув відчуття ностальгії за тим часом, в якому мене не існувало. Ось це радіо, до речі, щоби вам було зрозуміло, що мене підштовхнуло на дослідження цього питання (може комусь сподобається synthwave музичка)

 

Довгий час ностальгія трактувалася медициною як згубна хвороба, але пізніше перейшла до розряду захисних механізмів для людської культури та розвитку. І не так давно почала трактуватися як позитивна емоція. Адже що зможе зберегти минуле, якщо не туга за ним (привіт ждунам в Україні🖕)?

Але з анемоєю дещо складніше. Тут немає конкретного об'єкта, немає частини життя, немає взагалі нічого, що пов'язувало б вас як індивіда з тригером. Є загальний культурний пласт і нічого, крім. І що ж змушує людину так уперто сумувати за часом, про який він нічого не знає?

 

"Це відчуття туги за «добрими старими днями» або культурою, до яких більше немає доступу, тож пережити цей період наразі неможливо, про нього відсутні особисті спогади. Це впевненість, що в далекому минулому було краще; смуток за тим, що суспільство втратило в ході свого розвитку. Прикладом анемої є відчуття знайомої атмосфери при перегляді старих чорно-білих світлин та фільмів, враження від споглядання раніше небачених людей, які здаються близькими попри усвідомлення цілковитої неможливості цього. Як і звичайна ностальгія, анемоя викликає сентиментальні почуття тільки за ідеалізованим уявленням про певний період, а не за його справжніми реаліями." (Вікіпедія)

 

В мережі, в якості прикладу, часто звертаються до старого аніме. Вісімдесяті та початок дев'яностих називають найкращим часом в історії Японії — недавнє економічне диво вивело країну на передовицю світової економіки та забезпечило мешканцям гарне та комфортне життя. Відображенням цього стало те саме аніме, що викликає почуття анемої. При перегляді творів тих часів, мозок підсвідомо асоціює нас з "кращими часами" чи дитинством і тут виникає ностальгічне почуття.

 

На вікіпедії навіть відмічають користь Анемої...

"На перший погляд здається, що анемоя має негативний відтінок через свою природу ідеалізувати минуле. Однак як і зі звичайною ностальгією, що довгий час вважалась морально виснажливою хворобою, сучасний погляд на анемою полягає в її сприйняті із позитивним впливом на психіку людини. Вона сприяє покращенню настрою, підвищенню соціальних зв'язків та наданню екзистенціального значення. Анемоя стає джерелом натхнення та формою утопії, що знаходить своє відображення в мистецтві."