Бед тріп Екстазі + Канабіс. Темрява постукалась у свідомість

[jebrak 3]

Доброго всім здоров'я. Хочу поділитись з вами досвідом дуже яскравого, але бед тріпу. Спочатку трошки передісторії. Вживаю Екстазі досить рідко(раз в 2-3 місяці) і максимальним дозуванням десь у 80 мг, це при вазі в 100 кг. Канабіс вживаю частіше, десь 2-3 рази на місяць, інколи поєдную екстазі з травою, але те що трапилось цього разу - це просто темрява.
 

Отже цього разу я просто хотів відпочити, ми з дівчиною замовили піцу, запаслись смаколиками й прийняли десь по 75 мг на кожного. Хвилин через 20 напалили по хапці з бонгу, розслабились і просто почали спілкуватись. Канабіс був домашній, виплеканий і зрощений з любов'ю мною, сорту Cream Caramel. Перші півтори години тріпу все проходило ідеально, так як завжди, ми просто теревенили про життя під музику DUB. через деякий час перемістились до ліжка щоб зайнятись любов'ю(так, саме нею,а не секом). дівчина запропонувала зробити мінет і все наче йде добре й за планом, але тут починається триндець.

Я лежу такий красівий, дівчина мені робить мінет, а в голові у мене одна думка - "нахіба це все?". Проходить пару хвилин і мій дітородний орган питає те ж саме і відмовляється далі йти в бій. Дівчина дивиться на мене з подивом. Друга думка в моїй голові на підході, це думка з реклами в метро - "Простатит, Аденома, рак простати" і я реально лякаюсь, бо до цього моменту такого не було. Дівчина намагається врятувати ситуацію, але все вже марно. Я лежу і не відчуваю нічого, апатія повна й тотальна. Тут прилітає третя думка "а що б зараз було краще: мінет, або якби мене били бейсбольною битою?" і я лякаюсь ще більше бо роблю висновок, що мені зараз тупо немає різниці, ці поняття тотожні в моїй голові, мені байдуже, і те й інше підходить.

Ось так темрява стукається прямо до тебе в голову. Вона заходить в картотеку з твоїми думками, це кілометри відсортованих шафок з шухлядами, ці шафки відкриваються постійно і з них вилітають папки з думками та мріями: ось вилетіла папка з шафки мрій про відпочинок у Тайланді, ось із шафки ностальгії вилітає згадка про збудованого сніговика в дитинстві, ось думка про те що завтра на роботу треба не забути взяти обід, ооо, а оце папка з бухачем на дачі тощо. Ці думки рояться мабуть у кожного в голові - так от темрява закриває усі шафи, просто мить і думок не існує. Темрява повільно з з блискучими очима та жагою підходить до одної шафи в пилюці і ти знаєш щоу ній. Зазвичай вона закрита на ключ, думки з неї ніколи не вилітають назовні, вони туди тільки складаються.

Я встаю з ліжка й кажу що зараз не все гаразд, проговоривши це вслух до мене зразу приходить ще одне питання "а чи було до цього усе гаразд?" за ним одразу друге "а чи буде все гаразд згодом?". Дівчина щось мені каже, але я не чую, я жадібно тягну з цієї шафки думку за думкою. Темрява питає мене: "а чи не було часом повітряної тривоги?" а я їй відповідаю "було б добре якби була, це б дало шанс що йобані москалі запустили калібри й один із них прилетить прямо до нас та все закінчиться". Я посміхаюсь, потім лякаюсь. Кажу дівчині що сексу зараз точно не буде, а про себе думаю "ніхуя зараз не буде, тільки темрява й така щільна, що її можна навіть відчути на дотик". Я відходжу до ванної кімнати й вмиваюсь, дивлюсь на ванну й думаю "скільки часу треба щоб набрати ванну й втопитись у ній?". Ледь пересилюю себе щоб не відповідати на це. Прихожу назад, перемикаю плейліст з DUB на Phonk(сподіваюсь розтрусити мозок більш жвавішим) підходжу назад до ліжка й дівчини, тупо як мішок з картоплею ляпаюсь обличчям у ліжко й лежу. В голові порожньо і це мабуть добре, темрява взяла перерву, а ж ні - "чому я в ліжку? я ж можу сповзти на холодну підлогу і лежати там". Мене нудить, але не фізіологічно, а ментально, я не хочу думок у своїй голові, я хочу їх виблювати. Після цього я встаю вирубаю нафіг музику яка ще глибше занурює у депресію, й кажу дівчині, що треба шось робити, подивитись якийсь серіал, чи зробити вечерю. Ми сідаємо дивитись серіал і я розумію, що не хочу нічого, не спілкуватись з дівчиною, не їсти не пити, не спати і навіть жити, а тим паче дивитись цей сцяний серіал. Повертається думка про підлогу, а за нею ще одна "а якщо підлога холодна та ще й протяг то це ж можна застудитись і померти". іще одна: "о, а це непогана ідея, можна дійсно спробувати суїциднутись. Не так що б я у житті багато чого спробував, але суїцид ще не пробував, може мені хоч це зараз сподобається". Але адекватність мене ще не полишила і я починаю шукати мінуси, з мінусів знайшов тільки один вагомий - рідні мабуть засмутяться, але не страшно бо я їх і так часто засмучую. На цьому чудовому моменті я кажу дівчині що треба піти на кухню приготувати салат. Їсти я його не хочу, як я згадав вище - я нічого не хочу, готувати його я йду просто щоб щось робити, щоб хоч якось відволіктись від думок. Я підходжу до столу, мию помідори і згадую минуле, кажу дівчині що якщо я зараз раптово почну плакати то це нормально, можна не зважати. Голос у голові питає мене "нахіба? для чого?" а я йому кажу "що нахіба?" а він у відповідь "для чого?" я перепитую "що для чого, ти про що?" а він мені "для чого?" - це єдине питання яке є в голові, інших немає, воно заповнює мозок на 100%. Десь на третьому порізаному помідорі я помічаю на столі жучка і от вперше з початку бед тріпа в мене з'являється якесь бажання, а саме - випустити жука за вікно, ну бо ж він тут не знайде що їсти і помре, а від думки про мертвого жука мені стає тільки гірше. Дівчина погоджується що його треба зловити й випустити. Я трошки оживаю й в мене з'являється нав'язлива ідея зловити його й врятувати. У нас на вікнах антимоскітні сітки усюди крім балкону. Ми з дівчиною і жуком прямуємо туди. Вона відкриває вікно, я відпускаю жука, опираюсь на підвіконня і відчуваю прохолодний вітерець. Я нарешті щось відчуваю.

Замість генделя внизу я бачу кафе з засмаглими офіціантами. дорога з щільно запаркованими машинами у спальному районі це золотий пісок, а трохи далі замість АТБ вже море. Ні це не замучані люди плентаються з роботи, це відпочивальники неквапливо йдуть пляжем. Це не обрізані криворукими комунальниками тополі, це кіпариси й подекуди пальми. Я дивлюсь на якесь південне курортне місто чи то в Грузії, чи в Греції чи то в Іспанії або Хорватії, де звичний темп життя хтось як на Ютубі поставив на 0,75 від норми. А цей вітерець перетворився на морський бриз. Я хочу потрапити у це  місце.

Ця шафа знову закрита на ключ, сподіваюсь більше я її не відкриватиму. Досвід цікавий, але повторювати його я б не хотів ніколи, це тупо стрьомно. Навіть скажу так, якби хтось сказав на тобі 100к баксів і 10 днів можеш робити що хочеш й ніхто нічого тобі за це не зробить і не згадає твоїх вчинків, але тобі треба пережити знову цей бед тріп я б доплатив що б тільки це навіть не згадувати.


 

Изменено 24 сентября, 2023 пользователем jebrak

[kekozavr 19]

Важкий досвід, співчуваю, бро. Канабіс з МДМА часто дає прям дуже виразні психоделічні ефекти, тож його, як на мою думку, краще курити вже коли вийшов на плато, а в ідеалі, якщо не горить прям дунути, то залишити цю справу, коли маже слабше. Бо при такому раскладі починається ось це сумне відчуття, що магія уходить, яскравість поступово зникає, а додавши банку знов відправляєшся в світ розових поні й від таких радощів важче замислитися про хуйню.

А взагалі - шишки та гриби наші друзі. Все інше краще прибрати зі свого раціону, ніфіга доброго з цього не вийде.

Не знаю, наскільки це можна стверджувати стосовно МДМА, а ось досвід грибного бед тріпу, до речі місцями дещо схожий на твій, дуже сильно змінив моє сприйняття світу та себе. В кращий бік. Плюс стрімко відвалилися проблеми з бухлом)